навіяло привітанням з 8м березня дядіньки з френдстрічки..
дівчатам він бажає стандартний набір з квітів, любві, здоровя і краси, а хлопцям бажає, щоб квіти, які вони дарують були бажаними і щоб дівчина ждала саме ваших тюльпанів, дорожила ними, була вдячна.
і я ото згадала про дитячу книгу, яку я давним-давно читала. "Маленький Ніколя" Рене Госсіні. Ніколя оповідає про мамин день народження. він довго-довго збирав гроші, щоб купити великий букет. і коли прийшов сам день народження, він вигріб усі свої заощадження та пішов до квіткарки купувати квіти. квіткарка перерахувала гроші і виявилось що зібраних грошей було недостатньо на букет з великою кількістю квітів. але вона пообіцяла зробити все якнайкраще. вона вибирала різні-різні квіти, додала багато зелені і зробила гарний букет та веліла обережно його нести.
потім почались пригоди.
Ніколя з другом Альсестом зустріли однокласників, які сказали, що Ніколя має дурнуватий вигляд з букетом. Альсест сказав, що потримає букет поки Ніколя буде давати запотиличника тому, хто це сказав. Ніколя віддав букет і получив сам запотиличника, потім Альсест почав лупити однокласників букетом і той трохи постраждав, але все одно виглядав добре.
Ніколя відібрав букет і пішов в напрямку дому. по дорозі він зустрів ще одного однокласника - Еда, який запропонував йому зіграти в кульки. він поклав букет на землю, присів і вони почали грати. Потім Ед розізлився, бо Ніколя як завжди вигравав, і штовхнув його. Ніколя упав на букет, від чого він не став красивішим.
Ніколя вирішив більше ні з ким не битись, щоб букет уцілів і зустрів однокласника Іохіма, який їхав на велосипеді. з ним відбувся такий діалог:
- Привіт, Ніколя! - Сказав Іохім.
- Ну, як мій букет? - Голосно запитав я його. - Сам дурак! - Додав я.
Іохім зупинився, подивився на мене круглими очима і запитав:
- Який букет?
- Цей! - Відповів я і кинув квіти йому в обличчя.
Я розумію, що Іохім не чекав цього, у всякому разі йому це зовсім не сподобалося. Він кинув квіти на дорогу, і вони потрапили на дах машини і поїхали на ній.
- Мої квіти! - Закричав я. - Квіти моєї мами!
- Не турбуйся, - сказав Іохім. - Я сяду на велосипед і дожену цю машину.
Звичайно, він не догнав машину хоч і старався, лиш привіз одну квітку, яка злетіла з даху машини. і це була найбільш помята квітка з букета.
Ніколя сумно побрів додому. подзвонив у двері, відкрила мама і він, ледве не плачучи, вручив їй квітку.
Мама була дуже здивована, а потім взяла на руки Ніколя і сказала, що вона ще ніколи в житті не отримувала в подарунок таку красиву квітку. А потім узяла її і поставила в найкрасивішу вазу.
Мораль цього всього я вважаю така:
неважливо що ви даруєте, важливий сам намір.
а ті, хто з огидою в голосі кажуть: "а мій подарував мені черговий віник.." нічого не розуміють ні в дядіньках, ні в любві, і в квітах впрочєм теж не розбираються.